Що зі мною? Та нічого.
Я не розумію чому вам всім здається що я змінилась. Я та сама дівчинка що була рік тому, але оточення моє змінилось. Так, це ви всі змінились. Це ви всі мене покинули, ВИ - сили, друзі, веселий настрій… Це ви мене не розумієте, ВИ - батьки, вчителі, а потім приписуєте мені депресію і особисті проблеми, але ви ж самі ними і являєтесь.
Я нічого не хочу, а ви хочете від мене все. Я хочу спокою, а ви мене безперестанку трогаєте. Я хочу спілкування, а ви всі невідомо де.
Залишаються лише спогади про те як ми разом проводили час, залишаються лише сварки в сім'ї, залишаються лише погані оцінки і "Ми тебе зовсім не впізнаємо."
Я втомилась від цього, я не хочу так жити, я не в своїй тарілці життя.
Я погано сплю, я часто плачу по дрібницям, я втомлена фізично і морально, і ніхто мене не розуміє.
Хочу втекти від цього всього, а ви мене всерівно не відпускаєте.